Поняття «церковне вино» як ідеологічний інструмент алкогольної пропаганди
- Подробности
- Опубликовано 19 Апрель 2011
Поняття «церковне вино», «причастя вином» та церковна атрибутика на пляшках з алкоголем як ідеологічні інструменти алкогольної пропаганди
Історія церкви нероздільно пов’язана з історією держави. Немає значення Візантія це, чи Київська Русь, Московська держава чи будь-яка західноєвропейська країна. Церква постійно слугувала опорою держави для легітимізації святості і вищості особи правителя. Зрештою, цей прийом успішно використовують сучасні політики залучаючи до публічних виступів вище церковне духівництво.
Держава ніколи не обділяла церкву своєю увагою: відсутність оподаткування церковної казни, відсутність платні за землю, тощо. Оскільки державою керують люди, котрі, як правило, лобіюють інтереси свого бізнесу, то не рідко це бізнес обертається саме у сфері виробництва та продажу алкогольних виробів. Тому держава була зацікавлена в отриманні прибутку від продажу алкоголю, в тому числі вина. Як прояв солідарності церква виконувала будь-які ідеологічні прохання держави.
Моя розповідь, про майстерне маркетингове застосування церковних атрибутів на пляшках з алкоголем та введення в оборот поняття «церковне вино». Відповідно до цієї тези основна думка обертатиметься навколо двох риторичних питань: 1) чому церква використовує вино для причастя під грифом «церковне»? 2) Чому виробники алкогольних виробів використовують церковну атрибутику на етикетках своєї продукції?
На перший погляд ці питання ніяк не пов’язані між собою. Але з другого боку, етикетки з церковною символікою на пляшках є нічим іншим як трафаретним відбитком вербального вираження поняття «церковне вино». Зрештою, спробуємо проаналізувати.
Усталений порядок речей
Передумовою втілення будь-якої ідеї є запровадження нової термінології, або підміна діючих понять. Відповідно, для збільшення обсягів продажу виробникам алкоголю було потрібно запровадити в обіг новий понятійно-категоріальний апарат не виходячи за рамки традиції. Але як це зробити непомітно і водночас максимально масштабно?
Вихід було знайдено – виробники алкогольних напоїв запровадили етикетки із зображенням церкви, а також новий термін – «церковне вино»[1]. Це й стало комерційним стимулом на фоні святості церковних канонів. Простіше кажучи, церква послугувала креатурою, додатковим піар-компонентом у просуванні інтересів виробників алкогольної продукції.
Поняття «церковне вино» разом з вмістом церковної атрибутики на етикетках, було нав’язане широкому загалу в контексті християнської ідеології в обхід суспільної свідомості. Останніх 20 років цей епітет успішно використовується на теренах колишнього СРСР, особливо у Росії та Україні. Прибуток отримують в першу чергу виробники, а частина «алкогольних бонусів» віддається церкві.
Популярність ідеологеми «церковне вино» пояснюється вмілим пристосуванням маркетингового ноу-хау – етикеток з церковною символікою та нейтралітетом самої церкви в цьому процесі.
Характерною є революційність даної справи, приблизно від початку 1990-х років. Але тим не менше ніхто навіть не збагнув, що в країні проходить масова прихована акція «промивання мозку», оскільки робота була виконана з ювелірною точністю.
Складається враження, що навіть психологи та інтелектуали не помітили що коїться. Адже проблема зображення церковної символіки на пляшках з алкоголем не стала темою жодних дебатів, і, звісно, про неї ви не чули під час церковних мес. Сукупність цих і ще багатьох факторів стало живильним ґрунтом зростання виробництва алкогольних товарів у фокусі попиту на них.
Усе це дійство мало місце у кризовий період життя нашої країни. Стан економічного занепаду змушував людей задумуватися швидше над питанням чого чекати завтра, аніж над змістом якихось там етикеток, або іншими високими матеріями.
Як правило, пересічний віруючий міркує категоріями наперед визначеності діючого порядку. Це шаблонна модель християнського світогляду. Спитайте випадкового громадянина: чому алкоголізм найбільш поширений в християнських країнах? Я більш ніж впевнений, що з-поміж сотні людей абсолютна більшість скаже: «ось так воно є, і нічого з цим не поробиш». І лише одиниці зможуть хоча б частково докопатися до істини. Остання полягає ось у чому.
Свідомість посереднього християнина керується початковою біблійною ідеєю фатуму та есхатології. Святість та позиція церкви для нього є апріорі незмінними. Звідси незмінним є усе пов’язане з нею: символіка, культ, традиція, і таке інше. І якщо з дитячих років кожну дитину привчати до такої системи поглядів, відвести її від критичного осмислення дійсності під загрозою релігійного страху, то з часом формується ідейно короткозорий індивід, котрий сліпо слідуватиме вказівкам служителів культу. Вирішальним для нього буде слово церкви, а не власний тверезий розум.
За таким сценарієм формуються ідейні стереотипи, і виробляється захисний механізм їх виправдання. Робота останнього полягає у можливості реабілітації будь-яких вчинків через покаяння якими б вони не були. Це хибне поняття у суспільній свідомості продуктивно поширюється на вживання алкоголю, мовляв, «священик відпустить гріхи». А щодо пляшок із зображенням церковних атрибутів, то у людини закладається підсвідома асоціація святості символіки, і автоматизм сатисфакції від її вшанування. Тому пиття вина із зображенням церкви не засуджуватиметься питущим як гріх, – «вино ж церковне», а навпаки, буде виправдане вшануванням традицій.
Сутність комерційного аспекту полягає у тому, що слідуючи тій самій традиції будь-який парафіянин, особливо на церковні свята без зайвих думок швидше купуватиме вино із зображенням церкви, аніж без неї. Якраз компонент церковностівина нейтралізує першопричину всієї суті – руйнівної шкоди алкоголю для організму.
Простіше кажучи, свідомість віруючих наперед анулює виникнення від’ємних думок щодо погрішності церкви, і всього що з нею пов’язано. В їхніх уявленнях церква – це місце відправлення культу, святе місце і т.д.
Комерційний відтінок поняття «церковне вино» та застосування церковних атрибутів в алкогольній індустрії, думаю, зрозумілий. Але на цьому фоні окремо виділяється другий, найважливіший мотив вищезгаданих маніпуляцій. Справа у тому, що введення у пострадянський мовний дискурс нового понятійно-смислового інструментарію прямо відповідає його цільовому призначенню – це складова частина інструменту генної зброї. Свого роду, бомба уповільненої дії.
Алгоритм її роботи зводиться до поступового самознищення нації шляхом споювання починаючи з дитячих років. Звідси слідує зниження рівня інтелекту, профанація та люмпенізація суспільства, перетворення його на первісне стадо. Так, відбувається вигорання нації, поступове відмирання її ідентичності. У свою чергу, це полегшує можливість керування таким етносом ззовні, і заволодіння його територією невоєнним способом. Як писав Вілл Дюрант, – «Жодну велику цивілізацію неможливо завоювати ззовні, допоки вона не зруйнує себе зсередини».
Отже, тут ми маємо справу з існуванням триєдиного пакту між державою, виробниками алкоголю та церквою. Згідно цього договору виробники зображують церковну атрибутику на пляшках, держава нейтралізовує гострі кути на законодавчому рівні, а церква контролює ідеологічний процес отримуючи за це солідні «відкати».
Ви скажете: «ти верзеш якісь нісенітниці»?! Або, «хіба таке можливо»? Відповідаю: можливо, більше того так воно є. Мій першим доказ існування цього союзу є активна участь церкви у політичному житті – створення партій, поява «святих сановників» на політичних засіданнях, крокування священнослужителів поряд з політиками, і т.д. Пояснення тут одне: це політ технологія, лобіювання інтересів окремих політичних сил для здобування якомога широкої прихильності в очах парафіян через церкву.
Аналогічно до політичних технологій діють маркетингові правила в комерції: продаж алкогольних виробів з етикетками із церковною символікою забезпечує більшу вірогідність покупки саме цієї пляшки «істинно віруючим» християнином.
Ви скажете: «це не правда»!? А я вам відповім (і це мій другий доказ): правда, адже церква жодного разу публічно не виступила проти комерціалізації своєї атрибутики в алкогольній галузі! І як ви думаєте, чому? Відповідь очевидна.
Людина – багатофункціональний механізм
Для кращого розуміння зв’язку попередньої та наступної частин моєї розповіді, мушу коротко зупинитися на основних принципах функціонування організму людини.
Наша фізіологія дуже чітко структурована і гармонійно взаємопов’язана. Інформація про кожне нове явище – звук, запах, дотик, смак та інше, кодується гіпоталамусом, і у закодованому вигляді зберігається у довготривалій пам’яті. Відтак, у подальшому своєму житті, при повторенні тих чи інших речей, людина вже знає їх природу, оскільки збережена про них інформація автоматично відтворюється на підсвідомому рівні. Так працює безумовний рефлекс – набір необхідних параметрів поведінки заданих нашим головним мозком відповідно до обставин.
Система розпізнання алкоголю працює за таким самим принципом: якщо підліткові, який з народження не вживав алкоголь дати випити сто грамів міцного напою, то він тут же стане блювати. Так спрацьовує захисна реакція організму на нову речовину, яка при потраплянні в організм уперше сприймається як отрута. А якщо цьому ж підліткові спочатку дати випити келих пива[2], а через декілька днів тих самих сто грамів міцного напою, – на подив, – він не блюватиме. Це означає, що його організм вже знайомий з алкоголем у розбавленому вигляді, і сприйматиме його як відому речовину.
Ви цього не знали?! Звісно не знали! Адже у школі та у вузі нас цього не навчали. Нас привчали пити культурно! Зрештою, державі вигідно виховувати покоління за поколінням культурно питущих громадян, адже розумними та тверезими людьми важко керувати, занадто багато думають.
Таїнство причастя алкоголем
У християнській традиції є багато загадок, одна з яких це таїнство причастя. Всупереч Біблійним настановам шанування свого тіла через цей обряд християни фактично пізнають алкоголь.
Напрошується наше початкове питання: чому для причастя церква використовує вино?
Виходячи з попередньої частини розповіді пояснення таке. Причащаючись вином дитина, у досить ранньому віці (4-7 років) уже приймає дозу алкоголю. До того ж, священнослужителі настановляють батьків на систематичне причащання їхніх дітей, встановлюючи своєрідний графік: вважається «добре» хоча б один раз на місяць.
Цей сакральний обряд в уявленні дитини формує позитивну установку щодо споживання не тільки вина, а й інших видів алкоголю на майбутнє. Як писав професор В.Єфімов «Якщо дитина може випити ложечку вина, тоді чому дорослий дядько не може випити склянку горілки?»[3]. І дійсно, такий сценарій працює: в дитинстві ложка вина, в юності «заливання» пивом, а в дорослому віці систематичне вживання міцних напоїв[4].
Ви скажете: «та скільки там цього вина, від сили грамів зо п’ять»!
Відповідаю: кількість напою немає значення, і не береться до уваги відсоток спирту у ньому. Мова йде про факт. Ви тільки вдумайтесь: таїнство через алкоголь!
А чому вино? Хтось скаже: «подібне до крові»! Або, «так пише книжка»! Якось по-дитячому, занадто банально. Вино на кров не подібне, і в жодній біблійній книзі ви не знайдете ані одної згадки про причастя, тим більше вином! Невже досі не зрозуміло, що церква, таким чином, свідомо проводить політику масового споювання!?
Невже не очевидні наслідки такої політики: з одного боку, так легше з дитинства призвичаїти маси людей до міцного алкоголю на світоглядному рівні, а з другого – комерційний інтерес виробників у довготривалій перспективі!?
Запитайте пересічного християнина: «яке значення для вас має причастя?» Я більш ніж впевнений, що 99% із них скажуть: «це традиція», або, «мене так навчили», або «не знаю, усі так роблять, і я також».
У свідомості християн традиціоналістів причастя має особливе значення, і сприймається з таким же особливим пієтетом. Тому з цими людьми немає сенсу вступати дискусію. Коли їм кажеш – це алкоголь, і ви у дитинстві спробували його смак, у відповідь можна почути тільки фразу: «так роблять усі, і я не виняток!» Або, «хто ти в біса такий, щоби піднімати такі теми?!» Ось вам і результат безпросвітної закоренілості традицій і необізнаності у предметі власної віри.
Ці люди поведуть до причастя алкоголем своїх дітей, а ті, у свою чергу, поведуть своїх. Стає не те що прикро, а боляче через вражаючу темноту і повне бездумство здавалося б цивілізованих людей XXI століття.
Я не проти причастя, але я точно проти культу вина в дитячо-юнацькому середовищі. Я не налаштований проти церкви. Але я точно проти церкви, котра апологетично прививає вшанування алкоголю на світоглядному рівні.
Повернімося до самого таїнства. В основі цього ритуалу[5], лежать рядки із Нового Заповіту. Це слова Ісуса промовлені до апостолів: «Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крові Його, то в собі ви не будете мати життя» (Івана, 6:51-53).
Сюди ж додається фрагмент з Євангелія від Луки (22:19-20): «Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається».
На мій погляд, відсутня яка-небудь згадка про вино. Щодо цього напою немає навіть найменших натяків. Ми бачимо досить чітке визначення у метафоричній формі: «кров – це Новий Заповіт», а «пити цю кров», – означає пізнавати Святе писання[6].
Викривлене тлумачення Біблії церквою (на що я звертаю особливу увагу), відкрило їй дієві інструменти для смислової інтерпретації та підміни понять. Саме церква є монопольним власником культу, і має таке ж право доносити його до широких мас. Характерною є категорична відмова офіційної церкви ділитися цим правом будь з ким[7].
Також, постає беззаперечна можливість для християнської церкви за допомогою авторитету і традицій спонукати широкі маси людей дій з певною метою. Виховуючи покірну масу, привчаючи її до ритуалів таким чином, сповідується вузьке коло приватних інтересів. Я підкреслюю, церкві непотрібно щоби віруючі задумувалися над складними біблійними проблемами, а повірте їх достатньо багато. Церкві потрібна сіра маса, котра буде фанатично слідувати будь-яким її вказівкам.
Ви скажете: «цього не може бути»!
Відповідаю: християнська церква не є безпрецедентною організацією. Витоки цієї системи знаходяться у глибокій давнині. До прикладу, єгипетське жрецтво проповідувало культ живого бога – фараона. Але на початок нашої ери змінилися світоглядні уявлення людей, тому для більш ефективного керування великими масами була потрібна нова концепція. Місце інституту жрецтва зайняла церква, а її структура стала точною копією ієрархії жерців.
З плином часу відбулося запровадження багатьох нових традицій, і, м’яко кажучи – підміна ідейного змісту широкого кола понять на фіктивні, котрі діють до нашого часу[8].
Поступово ми підійшли до розв’язки, і я змушений причинити двері до одної таємниці. Ідеологічну основу алкоголізму в християнських країнах, як світоглядної тенденції (не плутати поки що з соціальною проблемою, їй буде присвячена окрема публікація), потрібно шукати, де б ви подумали – в Біблії!
Одразу скажу, не ставтеся до цього без упередження, усе потрібно аналізувати. Річ у тім, що Біблія говорить про вживання вина Ісусом! Це рядки з Євангелія від Луки (7:30-35): «А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, – і не христились від нього. І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви. Бо прийшов Іван Хреститель, що хліба не їсть і вина не п’є, а ви кажете: Має він демона. Прийшов Син Людський [Ісус Христос – прим. моя], що їсть і п’є, а ви кажете: чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість усіма своїми ділами».
Ось вам ключ до розуміння поширеності алкоголізму на пострадянському просторі та християнських країнах загалом. Більше того, церква є головним популяризатором цієї суспільної біди на світоглядному рівні, так як вона не накладає повного табу на вживання алкоголю, і не визнає алкоголь беззаперечним злом.
На противагу біблійному смисловому інструментарію наведу вам ісламський. Наприклад в Корані чітко сказано: «Сатана [шайтан – араб., прим. моя] бажає посіяти серед вас ворожнечу й ненависть вином та мойсиром, і відштовхнути вас від розуміння Аллаха й молитви» (Сура 5:91). Це і є пояснення того, чому в арабських країнах один із найнижчих у світі відсотків споживання алкоголю, а звідси проблем пов’язаних із ним.
Незважаючи на те, що Біблія засуджує пияцтво – «Уважайте ж на себе, щоби ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством» (Луки 21:34), лишній раз нашим «святим ідеологам» розв’язуються руки для балансування від одної крайності до золотої середини. Це своєрідний лакмусовий папірець теорії «культурного споживання алкоголю», яка так дієво пропагується з телеекранів, ЗМІ, окремими представниками політики й культури. Даний варіант точно влаштовує усіх діючих гравців – державу, церкву та виробників.
Навіть відповідно до Закону «Про рекламу» – «Надмірне споживанняалкоголю шкідливе для вашогоздоров'я». Ви тільки вдумайтеся у слово «надмірне». Звідси слідує, що «помірне» споживання допустиме, або ж корисне?! Ось де корінь наших проблем, і тут ні до чого наші національні традиції. Українці, росіяни та інші слов’яни не були питущими народами. Ця ідея нам була успішно підкинута 50 років тому. Уся біда криється набагато глибше, а саме у нашому деформованому світосприйнятті, що підкріплене законодавчою базою, а держава усе приховує за темною вуаллю[9].
Викривлена інтерпретація біблійного тексту вузькою групою людей, призводить до широкої дезінформації. Спробуйте переконати релігійних фанатиків що це не так! Не вийде! На вас скажуть безбожник, богохульник, наклепник, або ж обізвуть по-інакшому, але мало хто захоче докопатися до правди. Для таких людей одним єдиним авторитетом є церква та слова священиків. Ці люди тримають удома, грубо кажучи, по десять примірників Біблії, але жодного разу не відкривали ані одного з них. Так собі, лежить, припадає порохом.
Єдина поступка, а радше відмовка, яку ви можете почути – це плекання традицій, мовляв так було споконвіку. А заглянути вглиб, подивитися на усе це під іншим кутом – не впускає уява або занадто усталені стереотипи.
Спробуйте вступити у дискусію з будь-яким священиком! Він одразу вам скаже: «піддавати сумніву церковні догмати це гріх»! Коли ви скажете йому фразу на кшталт: «але жколись люди думали, що земля плоска, і були переконані, що Сонце обертається навколо Землі, і т.д.», то вас можуть заклеймити як відступника, або якогось сектанта.
Ось звідки сліпота мас та обмеженість світобачення. Люди бояться сумніватися та пізнавати! Вражає нездатність самостійно пізнати навіть книгу власної релігії.
***
Нашу сучасність не можна назвати вільною від середньовічних упереджень. Деякі з них перманентно підтримуються – причастя вином, а деякі пропагуються на світоглядному та законодавчому рівнях – помірне споживання алкоголю та використання церковної атрибутики на пляшках з алкоголем.
На даний час ці стереотипи дуже закоренілі у свідомості широких мас «віруючих» людей. Їх важко змінити, для цього потрібно багато часу, і що найголовніше – зворотна участь самої ж церкви та держави. Як ви уже здогадалися ці дві структури завжди будуть боротися за збереження status quo.
За останніх два десятка років ми часто чуємо інформацію, на кшталт: «сто грамів вина щодня йдуть на користь нашому організму», і таке інше. Мовляв, підвищується рівень гемоглобіну, регенерація кров’яних тілець, тощо. Про це навіть сказано в одному статистичному дослідженні: «Вживання алкогольних напоїв час від часу може не бути шкідливим для чийогось здоров’я, але надмірне вживання може принести шкоду та призвести до погіршення стану здоров’я. Помірне вживання може бути корисним для коронарної артерії завдяки зниженню формування бляшок в артеріях, запобіганню виникнення тромбів та сприянню лізису згустків крові»[10].
Брехня! Ще нікому алкоголь не пішов на користь, і немає жодного академічного дослідження яке б підтверджувало позитивний ефект від його споживання у будь-яких кількостях!
Тріумвірат церкви, держави та виробників алкоголю через ідеологію успішно просуває свої комерційні інтереси. Нам поталанило (в дуже переносному сенсі цього слова), що це процес, а не закономірне явище, що нам якраз намагаються нав’язати. Як і усі процеси він керований, оскільки має початок, набір понять та методологію. І як будь-який процес його можна зупинити. Точніше, його може зупинити кожен із нас. В першу чергу потрібно починати із себе.
Допоки кожен із нас не стане задумуватися над такими, здається елементарними й дріб’язковими питаннями, – ми ніколи не будемо по-справжньому цивілізованим народом. Народом, котрий пам’ятає своє коріння, котрий поважає своїх сусідів, котрий може бути тверезим господарем на своїй землі, і дбайливим батьком котрий виховує здорових наступників.
[1] До прикладу: Кагор: Церковное вино. – http://www.alcolist.ru/article/wine/142/; таких термінів безліч, детальніше можна ознайомитися в Інтернеті.
[2] У 0,5 л пива міститься 0,50 гр. етилового спирту 40%
[3]Ефимов В.А. Концептуальная власть: Общественная инициатива. – СПб., 2003. – http://lib.aldebaran.ru
[4] Згідно статистичного дослідження «Надмірне вживання або зловживання алкоголем починається в ранньому віці (у даному дослідженні наймолодша вікова група від 18 років – прим. моя), спочатку підвищується з віком і досягає максимуму у віці 40-49 років, після чого починає знижуватися, що також може свідчити про низькі показники тривалості життя». [ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИСОКОГО РІВНЯ СМЕРТНОСТІ В УКРАЇНІ. — К.: ВЕРСО-04 – 2010. – С.45.].
[5] Поняття «таїнство», в тому числі причастя (євхаристія), «символ віри» та багато інших були канонізовані на Вселенських соборах в Нікеї (325 р.), Халкідоні (451 р.), Константинополі (876 р.) та інших, і закріплені в численних катехізисах та офіційних церковних писаннях.
[6] На мою думку, справжнє, первісне християнство проповідувалося в першій половині I ст. н.е. Те, що ми маємо на даний час – це конгломерат учень доповнений численними працями теологів, «святих отців», тощо. Мало хто з сучасних християн вивчає Біблію, основним джерелом релігійних знань для людей є церква. У цьому й полягає наша проблема.
[7] Для підтвердження наведу елементарний приклад у вигляді запитання: чому, на вашу думку, офіційна християнська церква так вороже налаштована до інших релігійних організацій (Свідки Єгови, Анабаптисти, Євангелісти, П’ятидесятники, та інші)?
[8] Мова йде про написання ікон. В Біблії ви не знайдете жодного рядка в якому описується зовнішність Ісуса, апостолів, Марії, і т.д. Тим не менше, християнська церква активно впровадила культ поклоніння зображенням. Як ви думаєте, це випадково?
[9] Навіть на сайті Міністерства охорони здоров’я повністю відсутня статистика щодо алкоголізму та хвороб пов'язаних вживанням алкоголю.
[10] ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИСОКОГО РІВНЯ СМЕРТНОСТІ В УКРАЇНІ. — К.: ВЕРСО-04 – 2010. – С.43.
Стасів Ярослав, історик.
Tel.: mob: 0505062573
