Меморандум з МВФ - нова боргова петля для України

Меморандум з МВФ – нова боргова петля для України

Соціально-економічна ситуація, яка склалася в Україні врезультаті проведення реформ урядом М.Азарова, спричинила появу різноманітних оцінок в ЗМІ та широких колах громадськості. Офіційні джерела, зокрема президент, глибоко переконує громадян, що результати реформ будуть відчутними у 2012 році[1]. На противагу цим переконанням аналітика дає зовсім інші прогнози. Основний скепсис зводиться до того, що політична еліта використовує діюче становище задля власного збагачення та лобіювання своїх інтересів на законодавчому рівні.

«Свідомістю людини можна маніпулювати, вона схильна змінюватися»

(Із Директиви Ради Національної Безпеки США 20/1 від 18 серпня 1948 р.)

Передвиборна програма В.Януковича, за своїм змістом нагадує працю «Утопія», англійського філософа Т.Мора.  Побудована на основі прагматичної схеми псевдо ідеального суспільства, з багатою економікою та заможними людьми – з одного боку, програма нашого президента не містить конкретної методології, аналізу та інструментів автономного розвитку країни, що й характеризує її недієздатність – з другого. Квінтесенція Програми полягає у наступному:

«1. Створення базових передумов економічного росту через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової систем;

2. Формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом  зменшення втручання  держави  в  економіку, зниження  адміністративних  бар'єрів для його розвитку, модернізації  податкової  системи  й  поглиблення  міжнародної економічної інтеграції України;

3. Модернізація  інфраструктури  й  базових  секторів  шляхом  усунення  усталених структурних  проблем  в  енергетичній,  вугільній,  нафтогазовій  галузях і ЖК також розвитку  транспортної  інфраструктури й ринку землі. Перехід від  дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послу;

4.  Збереження  й  розвиток  людського  й  соціального  капіталу  шляхом  підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування;

5. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади»[2].

Пояснити суть цієї програми не важко. Напередодні виборів для В.Януковича постала гостра необхідність продемонструвати такий проект реформ, який би кардинально відрізнялася від програм його опонентів за змістовним та словесним наповненням. Звісно, намалювати та написати не важко, для цього є піар-менеджери. Така схема була написана, і, як підкреслено у ній – «Ця програма побудована на зверненнях наших співвітчизників – ваших пропозиціях і побажаннях»[3].

Програма була складена не аналітиками і не професіоналами, а номенклатурою партії Регіонів у своїх інтересах. Саме тому, після виборів, для реалізації реформ В.Януковичу знадобився прецедент. Наріжним каменем початку реформ стало відновлення співпраці з Міжнародним Валютним Фондом. Ця організація, з сумнівною репутацією – завжди рада старитися задля свого збагачення за рахунок інших країн, швидко і без вагань відгукнулася на прохання українського лідера.

Підписаний Україною з МВФ «Меморандум про економічну та фінансову політику» (МЕФП, липень 2010 рік), є нічим іншим, як дзеркальним відображенням Програми реформ В.Януковича. Такий план був спроектований ще задовго до виборів. Занадто вже багато паралелей між деклараціями Проекту реформ та приведенням у дію конкретних механізмів визначених у Меморандумі. Звідси випливає думка про те, що виборча кампанія діючого президента була профінансована представниками міжнародних фінансових корпорацій для подальшого просування своїх інтересів через нього. Першим підтвердженням цього є «чолобиття» В.Януковича у Давосі напередодні та після виборів.

Зрештою, подібні меморандуми підписувала кожна країна що зав’язувала відносити з МВФ. Україна тут не виняток; якраз така програма ґрунтовних перетворень зараз втілюється в життя.

Наша біда, як завжди, у відсутності інформування широких кіл громадськості. А саме, висвітлення «темних плям» історії співпраці багатьох країн з МВФ ви не знайдете на жодному офіційному інтернет-порталі, вже не говорячи про аналіз можливих наслідків для України, а прогнози дійсно таки невтішні. Сутність програмних перетворень згідно «рекомендацій» МВФ для усіх країн однакова – це заволодіння ресурсами (природними, людськими, тощо). Як влучно зазначено в одній публікації, – «досвід країн, котрі жили за сценарієм МВФ, добра нікому не принесли»[4].

Характерним є однаковий почерк усіх реформ, котрі проводилися за «порадами експертів» МВФ. І коли ми чуємо репліки на кшталт «економічна програма», «європейські стандарти», і таке інше – усе це брехня філігранної обробки.

Європі вигідно мати неподалік від себе сировинний придаток, і мільйони дешевих робочих рук. Ми потрібні в ЄС так само, як і легендарний Осама Бен Ладен потрібен ЦРУ. Ще жодна країна не досягла високого економічного прогресу розвиваючи економіку за позичені гроші. Те, що нам кажуть наші високо посадовці з приводу необхідності спільної роботи з МВФ – абсурд, і я спробую це довести у даній статті.

Панацея від МВФ містить такі компоненти: мінімізація залежності центрального банку від уряду, жорстка монетарна політика, приватизація стратегічних об’єктів, скорочення державних та соціальних витрат, підвищення пенсійного віку, контроль енергетичних ресурсів, підняття цін на газ до «економічно обґрунтованого рівня», тощо.

Після цього, незважаючи на короткочасний підйом економіки внаслідок грошових вливань, країна опиняється у борговій ямі. «Експерти» знову переконуватимуть у невідворотності взяття чергового кредиту, що в майбутньому додає динаміки стагнаційним та інфляційним процесам. Платіжний баланс в декілька разів перевищує зовнішній борг, а відсотки зростають. Внутрішні та зовнішні активи знецінюються, після чого – дефолт.

Далі приходить черга іноземних інвесторів – Транснаціональної корпорації, нафтових British Petroleum, Shell, енергетичної Enron та інших, котрі фактично заволодівають ресурсами країни.

Постає запитання: невже наші можновладці, зважаючи на досвід десятків країн не усвідомлюють стану справ та можливих наслідків? Відповідь криється не так глибоко.

Сценарій роботи міжнародної фінансової спільноти зі своїми об’єктами, використовуючи МВФ лише як інструмент, доволі простий. Домінуюча еліта, шляхом конституційної реформи, узурповує владу в країні, тим самим нейтралізовує опозицію (власне це ми й бачимо зараз в Україні).

Коли легітимізована свобода дій, приходить черга «економічних експертів МВФ». Останні, диктують ключовим особам у державі усю подальшу послідовність реформ. На теперішній час це не секрет, про що свідчать слова колишнього «економічного убивці» Д.Перкінса: «Моя робота… полягала у переконуванні світових лідерів стати частиною широкої мережі просування американських комерційних інтересів. Врешті-решт, ці лідери повинні були бути пійманими у пастку боргів, котра гарантуватиме їх лояльність. Ми зможемо опиратися на них кожного разу коли забажаємо, – для задоволення наших політичних, економічних або військових інтересів. У свою чергу, вони [політичні лідери країн – примітка моя], укріплять свої політичні позиції тим, що дадуть своєму населенню технопарки, електростанції, аеропорти. А власники американських інжинірингових і будівельних компаній казково багатіють»[5].

Клятва вірності

Офіційна мета взаємин України з МВФ обґрунтовується наступним чином: «Співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів»[6].

Перед нами Меморандум – документ, який визначить соціально-економічну і політичну долю абсолютної більшості громадян України на наступних 20 років. В ньому наочно проілюстроване покрокове стискання боргової петлі на шиї нашої країни.

Перший крок, це формування циклічної зумовленості реформ зовнішнім фінансуванням, задля якомога масштабнішої доларизації економіки країни в інтересах МВФ. У свою чергу, національна валюта стане надчутливою до найменших коливань курсу долара та будь-яких стратегічних товарів на зовнішньому ринку.

Про це в документі сказано наступним чином: «загальні потреби у зовнішньому фінансуванні залишатимуться високими, у тому числі у зв’язку із необхідністю наростити рівень наших резервів до більш прийнятного рівня…». До цього додається наступне: «Допоки фінансування, мобілізоване з фінансових ринків, не буде забезпечувати у повному обсягу покриття потреб у фінансуванні, офіційне фінансування відіграватиме важливу роль у підтримці наших зусиль». Тут, під словом «фінансування» мається не тільки залучення траншів, але й інвестиції, без яких, на думку наших очільників влади, неможливо розвивати економіку.

Черговим рішенням уряду, за порадами «експертів», є скорочення державних видатків. В документі зазначено: «Ми ухвалили зміни та доповнення до бюджету, згідно яких видатки передбачені Законом про бюджет, скорочуються на 16 млрд. грн.… передбачено: зменшення субсидій різним секторам економіки, а також скорочення адміністративних призначень для кількох урядових структур».

Чільне місце в Меморандумі займає пенсійна реформа, як одне із джерел скорочення державних витрат та погашення дефіциту Пенсійного фонду. Зокрема, автори констатують: «ми введемо в дію зміни до бази обрахунку додаткової виплати до пенсії що становить 1% за кожний додатковий рік понад встановлений стаж 20/25 років для жінок/чоловіків. За очікуваннями, цей захід зумовить скорочення видатків Пенсійного фонду на 6,2 млрд. грн. у 2011 році».

Обґрунтованість підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років та продовження робочого стажу на 10 років у Меморандумі констатується так: «Цей захід мотивуватиме працюючих залишатися на робочому місці і не виходити на пенсію, що поліпшить збалансованість Пенсійного фонду на 2 млрд. грн. у 2011 році».

На мою думку, це найбільш безглуздий крок пенсійної реформи уряду. Пояснення просте: платити пенсію буде нікому. Повторюся, ми не Європа. Виходячи з низької якості життя наших громадян та середньої тривалості життя в Україні (у жінок 70 років, для чоловіків 63), цей захід тільки погіршить і без того незадовільне становище: по-перше, працюючі такого віку люди не будуть звільняти робочих місць для молоді. По-друге, згідно даних соціологічного опитування в 65,17% людей вікової групи 55-65 років (вищої немає!) наявна гіпертонія, або інші серцево-судинні хвороби, і в переконливій більшості випадків – це вже старенькі немічні бабусі, котрі не можуть працювати на рівні з іншими. До того ж, як ви знаєте, гіпертоніків ніхто не зараховував до категорії інвалідів[7]. Незважаючи на статистику уряд все ж прийняв відповідний закон.

Після цього слідує скорочення заробітних плат для державних службовців. В документі говориться: «ми утримуватимемося від підвищень заробітної плати у 2011 році понад рівень, якого вимагатиме механізм індексування на інфляцію зарплат держслужбовців».

Один із ключових заходів, які стиснуть громадян у лещата боргів – це підвищення цін на газ, а звідси й на усе інше. В Меморандумі про це сказано так: «Уряд визнає необхідність скорочення дефіциту НАК «Нафтогаз» до 1.0% ВВП у 2010 році та подальшої ліквідації цього дефіциту, із одночасним забезпеченням захисту найбільш уразливих верств населення».

Підняття цін відбудеться наступним чином: «для кінцевих споживачів-комунальних підприємств та усіх категорій населення на 50 відсотків». При цьому, «домогосподарства, що отримують субсидії та компенсації згідно відповідного закону, отримуватимуть додаткові субсидії в рахунок підвищення цін». Про яке «забезпечення захисту» може йти мова, якщо ці самі кошти будуть витрачатися на оплату закуплених ресурсів у повному обсязі?

Газова зрівнялівка поширилася також на скасування пільгових цін на газ для цукрової, хімічної та інших галузей, і буде підтримуватися  на паритетному рівні до ціни на імпортоване блакитне паливо.

Найбільш цікавий наступний уривок, в якому дається реальне уявлення про те, що нас чекає в недалекому майбутньому: «Додаткове підвищення ціни на газ буде необхідним для того, щоб встановити єдину для усіх споживачів ціну на газ, паритетну з цінами на імпортний газ...». Як відомо, дуже часто газ та похідні продукти потрапляють в офшорні зони, котрі знаходяться в руках людей наближених до влади. Відповідно, офшори розв’язують собі руки для будь-яких спекуляцій з продажем газу для теплоенергетики, а звідси й для населення.

Висхідна траєкторія зростання цін на енергоресурси буде продовжуватися надалі. Зокрема, в Меморандумі сказано: «Ціни на газ для населення та підприємств ТКЕ продовжуватимуть підвищуватися що півроку, допоки не буде досягнуто паритету між рівнем цін на внутрішньому ринку та на імпортований газ».

Наступний командний крок від МВФ для України – це передача повноважень зміни тарифів на послуги до рук комунальників. «Для забезпечення передачі збільшення ціни на газ для комунальних підприємств до їх кінцевих споживачів було ухвалено закон про передачу повноважень із встановлення тарифів на опалення для комунальних підприємств новому незалежному регулятору». Як писав байкар Л.Глібов, – «і щуку кинули у річку».

Наведене вище положення доволі легко розв’язало руки для маневрів Національній комісії з регулювання електроенергетики на встановлення тарифних ставок для комунальних підприємств, а звідси для кінцевих споживачів. Відповідно, при наявності будь-яких найменших коливань цін на газ громадяни України відчуватимуть на своїх на кишенях.

Підсумкова ланка цього блоку реформ – скасування дії закону «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», який вступив у дію з 1 січня 2011 року. Як відомо розмір пені на даний момент становить 1% від неоплаченої суми.

«Дозвольте мені випускати та контролювати гроші країни, і мені байдуже хто прийматиме її закони»

 

Слова Мойр Амшеля Ротшильда були сказані майже два століття тому. Їх часто цитують коли мова заходить про банківську систему та її можливості. Наприклад, говорячи про інструмент дестабілізації національної валюти*, найважливіші моменти полягають у наступному: по-перше, прив’язка валюти до зовнішнього курсу (як варіант – долар), т.зв. «вільний плаваючий курс», по-друге, накачування економіки «дешевими грошима», і третій момент – це незалежність  центрального банку від уряду та інших владних структур – внутрішнього диктора, а натомість узалежнення від зовнішнього – МВФ, СБ, тощо. Це може перетворити його на таке собі «приватне підприємство» з випуску грошей та встановлення відсоткових ставок на зразок Федеральної Резервної Системи США.

Згідно положень Меморандуму роль НБУ в економіці України визначена наступним чином:

  • Монетарна політика України буде сконцентрована на утримуванні інфляції на рівні 5% в середньостроковій перспективі. Для цього, як сказано в документі, – «ми більш чітко орієнтуватимемо нашу монетарну політику на переважне використання процентної ставки в якості основного інструмента монетарної політики та забезпечення гнучкості обмінного курсу».
  • Механізм такого регулювання наступний: «Ми встановлюватимемо процентні ставки, використовувані як основний інструмент монетарної політики на регулярних і заздалегідь оголошених засіданнях НБУ, а також оприлюднюватимемо у той самий день економічні причини прийняття такого рішення».
  • В документі сказано, що коливання середнього значення офіційного обмінного курсу не перевищуватимуть 2 відсотки. Також буде скасована «практика існування кількох паралельних обмінних курсів», де долар виступатиме єдиним мірилом на між валютному ринку.

На перший погляд усе це добре. Але тільки на перший погляд. Насправді ж, прив’язка гривні до плаваючого курсу долара зробить її вкрай уразливою до найменших коливань на зовнішньому валютному ринку. Також з’явиться можливість масових спекуляцій, як це було наприкінці 1990-х років, коли курс долара змінювався декілька разів у день.

Значення НБУ в реалізації змін монетарної політики, за широким обрахунком, буде ключовою. Як сказано в Меморандумі, – «визначення чіткої ієрархії цілей НБУ відповідно до положень Конституції України. Зокрема встановлення, що при виконанні своєї основної функції, НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі»*.

Статус НБУ буде визначено шляхом прийняття відповідного закону, і згідно умов Меморандуму він ґрунтуватиметься на наступному положенні: «посилення автономії НБУ з метою забезпечення ефективного виконання ним його функції монетарної політики… а також посилення фінансової автономії та прозорості НБУ відповідно до оптимальної міжнародної практики».

Виділений текст якраз означає перетворення НБУ на непідзвітну та непідконтрольну установу. Центральний банк зможе регулювати відсоткові ставки та емітувати національну валюту відповідно до доларових запасів, рівня інфляції та кредитування. Звідси відкривається прямий шлях до девальвації гривні, зростання рівня інфляції та дефолту.

У своїй критичній статті, стосовно хибності вищезгаданого курсу, колишній заступник голови НБУ С.Яременко писав: «Особливість втілення «незалежної» грошової політики полягає у тому, що емісія національної валюти можлива лише через викуп іноземної, і накопичення її в резервах центрального банку. Процес стає керованим, оскільки недостача валюти є постійною, а взяти її можливо тільки в борг на зовнішньому ринку, за певних умов». Далі економіст пише: «центральний банк, де-факто, втрачає статус національного і придбаває статус філії центрального банку країни-метрополії, виконуючи звичайні обмінні функції»[8].

Чільне місце у Меморандумі займає політика рефінансування банків та відкритість політики НБУ, про що констатовано так: «Більш конкретно це означатиме: 1) відміну кредитів стимулювання, 2) обмеження надання стабілізаційних позик до випадків, коли їх надаватимуть платоспроможним та фінансово життєспроможним банкам у напружені періоди… максимум на тримісячний термін із обмеженою можливістю пролонгації… 3) уживання заходів для того, щоб такі позики забезпечувалися адекватною, високоякісною заставою, і коштували дорого…».

На практиці це означатиме скорочення кількості банків до відповідного рівня, який регулюватиме НБУ та уряд. Також, це дасть можність людям наближеним до влади створювати мережу фіктивних банків для «прокручування» власних капіталів.

Одним із ключових положень Меморандуму є відведення ролі держави в економічних процесах. У документі говориться: «З метою спрямування України шляхом активного економічного зростання та подолання бідності у середньо та довготерміновій перспективі, наша програма передбачає реформи, спрямовані на скорочення участі держави в економіці та заходи із залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій, що слугуватимуть джерелом цього зростання».

Будемо відвертими, зовнішні інвестиції це ніщо інше як свобода дій Транснаціональної корпорації, з необмеженими фінансовими ресурсами, а внутрішні – це капітал українських олігархів, який надалі залучатиметься на скуповування державної власності, стратегічних об’єктів, землі, тощо. А щодо участі держави, то більшість експертів схильні вважати, що чим менша участь держави в економічних процесах, тим повільніше розвиватиметься економіка, оскільки відсутні інструменти та чітка стратегія розвитку.

Контроль та моніторинг втілення Програми реформ, згідно Меморандуму, буде здійснюватися за порадами експертів МВФ та інших міжнародних організацій. До прикладу, в документі сказано: «Започатковуючи реформи, забезпечуватимемо захист для найбідніших та найбільш соціально вразливих груп населення, спираючись на поради Міжнародних фінансових організацій». Або наступне: «ми уповноважимо зовнішніх аудиторів НБУ надати фахівцям МВФ усю необхідну інформацію… Ми також зобов’язуємося прийняти місію з питань захисних механізмів і надавати їй усю необхідну інформацію без жодних затримок».

Короткий аналіз найважливіших положень Меморандуму наочно ілюструє, наскільки точно в нього вписалася Програма економічних реформ В.Януковича. Остання є прямою предтечею цього договору. Зв'язок очевидний; деякі положення уже втілені, а інші чекають своєї черги.

Post scriptum

Після підписання угоди з МВФ, у липні 2010 року Україна отримала переший транш на суму 15,3 млрд. дол. США. Офіційне призначення – «на підтримку програми економічних реформ та перетворень, розроблених владою України»[9]. Уряд пояснював скерування цієї суми на перекриття частини дефіциту державного бюджету, що у свою чергу, дасть змогу НБУ накопичувати активи для погашення зовнішнього боргу та інфляції.

Тим не менше, незважаючи на залучення в українську економіку значної суми, «зростання» (якщо це звісно можна назвати зростанням, а радше тимчасовим поліпшенням фінансової ситуації врезультаті грошових вливань), залишається тимчасовим явищем. Про це заявив новий глава НБУ С.Арбузов: «Оцінки Нацбанку на 2011 рік залишаються досить консервативними, оскільки ми розглядаємо січневе покращення показників платіжного балансу як результат дії тимчасових сезонних факторів. Ми передбачаємо, що дефіцит поточного рахунку може дещо розширитися»[10].

Дещо подібне недавно сказав М.Азаров в інтерв’ю журналістам. Мовляв, для реального покращення життя громадян та стабілізації економіки потрібно близько 10 років*.

Як відомо, зовнішнього боргу України ніхто не відміняв (а на 31.12.2010 р. він становив майже 54,3 млрд. дол. США, а це у півтора рази більше за платіжний баланс – 36,5 млрд. дол.). Як сказав А.Яценюк, – «Кожна новонароджена дитина в Україні уже винна 1200 доларів».

Борг перед МВФ також не був також скасований, який становить майже 6,9 млрд. дол. США; до цієї цифри додаються 3,5% річних[11]. Платіжний баланс України не може покрити не те що зовнішні борги, його не вистарчить на покриття навіть частини внутрішніх. Виходить, наступне: чим більше ми позичаємо та інвестуємо, тим більше ми винні.

Звідси постає два логічних запитання: чи можуть бути дієвими позики від МВФ? Чи є доцільною співпраця з МВФ в цілому?

Беручи до уваги досвід країн, які мали необережність стати «партнерами» МВФ та Світового Банку, моя відповідь однозначна – ні. Намагалися бути партнерами, а стали помийними ямами (Сомалі, Руанда), намагалися стабілізувати курс національної валюти, а все закінчилося дефолтом чи іншими проблемами (Мексика, Аргентина, Індонезія, Філіппіни).

До цього списку варто додати Еквадор, Панаму та Перу, де подібна співпраця закінчилася мало не громадянською війною, а в Югославії, завершилася міжетнічним геноцидом.

Як бачимо, характерні риси подібного шаблону реформ (а це справді шаблон, а не індивідуальна інноваційна модель розвитку), – однакові для усіх країн «співдружності» МВФ, а саме: прив’язка ключових структур (центральний банк, уряд, парламент) до зовнішнього диктора, погрузивши усю державу в борги від міжнародних фінансових корпорацій.

Далі слідують:  сплетення національної валюти з плаваючим курсом долара (що робить її надчутливою до найменших зовнішніх перепадів); податкова реформа (що затискає середній та малий бізнес); земельна реформа (а насправді чергове перекроювання та «переділ», і хто не має змоги оплати свій клаптик – залишається без землі, що відкриває клітку для виходу на земельний ринок великого міжнародного капіталу); енергетична реформа (ціни на енергоносії для населення прив’язуються закупівельних), а далі поглиблення кризи, підвищення цін на продукти, масове безробіття, зубожіння населення, дефолт[12].

На місце середнього та малого бізнесу прийдуть міжнародні інвестори. Сільськогосподарські угіддя перетворяться на «мертві зони», або на приватні території. Державні активи стануть власністю міжнародних банкірів.

Запропонована В.Януковичем боргова модель розвитку (себто дегенеративна модель) України показує, що за подібною схемою країни перетворюються на колонії в сучасному розумінні, без жодного пострілу, без будь-якої зброї. Діють тільки економічні механізми.



* До уваги пропонується механізм дестабілізації, оскільки протилежні заходи покликані укріпити позиції вітчизняної валюти. Зважаючи на це, читач швидше зрозуміє, що на даний час в Україні проводиться саме політика дестабілізації.

* В Конституції України від 28 червня 1996 року відсутня інформація про Національний банк. Згідно закону «Про Національний банк України», – «основною функцією  Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України». Хоча насправді, чомусь НБУ робить зовсім протилежне.

* Ці слова варто взяти до уваги і поставитися до них дуже прискіпливо. Адже це сигнал попередження того, що теперішній уряд будує плани на наступну каденцію.



[1] Віктор Янукович: Результати реформ Україна відчує в 2012 році. – http://www.prsident.gov.ua/news/; Микола Азаров: Зростання реальних доходів населення – завдання Уряду на 2011 рік. – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244027431&cat_id=243311332

[2] Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава. ПРОГРАМА ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ НА 2010 – 2014 роки. – С.3.

[3] Янукович В. Україна для людей.

[4] Украина-МВФ: вдоль по «черной полосе» –http://golosua.com/main/article/ekonomika/20101123_ukraina-mvf-vdol-po-chernoj-polose; Загалом про МВФ пропонується добірка аналітичної літератури: Белло У. Как устроить продовольственный кризис. / Пер. с англ. И.Коваленко. – 15 мая 2008 г. – http://scepsis.ru/library/id_2162.html; Тарасов А. Аргентина – еще одна жертва МВФ. – 27 января – 1 февраля 2002 г. – http://scepsis.ru/library/id_738.html; Чосудовский М. Как МВФ разрушил Югославию. – http://saint-juste.narod.ru/chosudovsky.html; Яременко С. МВФ – враг Украины?//www.finance.ua/ru/; Харакири от МВФ для «неньки-Украины»//http://newzz.in.ua/politic/1148825389-kharakiri-ot-mvf-dlja-nenki-ukrainy.html; Сметаніна Т. Шкідливі поради від МВФ//Коментарі. – №8, 2011. – С.4-5.

[5] Перкинс Д.Исповедь экономического убийцы. – www.koob.ru

[6] Міжнародний Валютний Фонд. – http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm

[7] ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИСОКОГО РІВНЯ СМЕРТНОСТІ В УКРАЇНІ. — К.: ВЕРСО-04 – 2010. – С.28.

[8] Яременко С. МВФ – враг Украины?//www.finance.ua/ru/

[9] Прес-реліз №10/511. – www.imf.org.

[10] Арбузов вновь ждет дефицита платежного баланса. – http://www.urb.ua/finances/macroeconomicsukraine/arbuzov-vnov-jdet-deficita-plategnogo-balansa-80168

[11] Державний та гарантований борг України за станом на 31.12.2010. – www.minfin.gov.ua/control/uk

[12] За результатами останнього дослідження, котре опубліковане американським виданням Business   Insider, Україна зайняла 6 місце серед 18 країн яким загрожує дефолт. Критеріями дослідження був платіжний баланс країни, сума зовнішнього боргу та її фінансова стабільність. - http://www.epravda.com.ua/news/2011/03/7/275546/

 

Чтобы оставить комментарий Вам надо зарегистрироваться на сайте

Мы ВКонтакте

 

Сайты


Статистика

Посетители
853
Материалы
2025
Количество просмотров материалов
9502471

Интернет Ресурсы